Я – ягнятко.
Я – на Сина дивлюсь,
хвостиком до людей...
Тільки рівновага твоя, Сину,
і – ніхто в рамці не впаде...
алітерація – бог-зна чи впаде
і поза нами – ніщо
і ніхто не впаде...
і це бачено де?
зірка небес
в такій чисто-чистій вовні
відобразиться ще й ляже
ножем вздовж спини...
Тоненькі ніженьки –
білим полям
білі пензлики...
Рожденного Сина –
в серцях –
Творця ще й Художника...
крім художника по справі безбожники
крім матері-батька Художника –
розтиральники вохри пемзою!
В художника радість – чи річ остання ? –
по смерті точніша...
Є народження на заклання!
як би в притчі і вірші...
Без глибинно-художнього
пласкі старання...
10.01.2007
