Я звернув на неї увагу, щойно вона з'явилась у ресторані - і вже не зміг відірвати погляду від її прекрасного обличчя і стрункої звабливої фігурки, вдягненої в чорну коротеньку сукню з мереживною облямівкою внизу, що відкривала не менш стрункі ніжки у темних панчохах чи колготках. Її риси обличчя нагадували мені всіх найкрасивіших топ-моделей світу і найвідоміших кіноактрис водночас - Кендал Дженнер і Ольги Куриленко, Джулії Стегнер і Сінді Кроуфорд, - на підсвідомому рівні весь цей набір ідеальних пропорцій жіночої краси в мене асоціюється з поняттям "ідеальна красуня". Досі я таких бачив лише на різноманітних екранах або розгортках глянцевих журналів.
В якийсь момент ми разом опинились в центрі танцполу з хустинками в руках. Вона, очевидно, помітивши, як я не зводжу із неї захопленого погляду, зазирнула зацікавлено в мої очі зблизька, усміхаючись, і у мене раптом промайнула думка порушити неписані правила гри і запросити саме її до поцілунку, поки вона не встигла запросити когось іншого - але в цей момент усі в колі раптом почали танець, під час якого партнери ставали один за одним, спочатку поклавши руки на плечі передніх, тоді опускали на талію, тоді - на коліна - коло вигиналось, наче велетенський пітон, і ми разом із ним.
Згодом, коли хустинка під час наступних танців знову опинилась у моїх руках, я все-таки встиг запросити її до поцілунку - і від хвилювання збився з ритму, коли обійняв за струнку талію, танцюючи в центрі кола, а тоді ледве втримався на ногах, коли ставав із нею на одне коліно на хустинку, аби за мить торкнутися устами її бархатистої щоки і встати щасливим, хоча і трішки, ну зовсім-зовсім трішечки, розчарованим таким занадто коротким зближенням і тим, що не зумів обмінятися з нею бодай словечком - музика була занадто гучною, та й перемовлятися на очах кількох десятків свідків по колу навколо тебе якось було не дуже зручно.
Але щоразу, коли вона разом з компанією чи сама знову поверталась на танцпол, знову і знову, не в змозі впоратися із собою, дивився і дивився на неї, не помічаючи більше нікого.
Коли нарешті оголосили повільний танець, я швидко рушив у її напрямку, протискаючись крізь невеличкий натовп, але, на жаль, очі були не тільки у мене - хлопець, що опинився ближче до неї, вже встиг її запросити, а я, розчаровано помітивши це, різко зупинився і залишився вимушеним спостерігачем. Зауважив, що хлопець почав активно перемовлятися з дівчиною після перших же танцювальних па, нахиляючись їй до вуха, а вона вставала навшпиньки, аби йому відповісти, теж ледь не торкаючись губами його вуха. Але чому після закінчення вальсу дівчина одразу ж покинула зал і пішла в кімнату, де збиралась її компанія?.. Пам'ятаю, коли проходила повз мене, встиг помітити на її неймовірно прекрасному обличчі тінь чи то розчарування, чи то образи. Її партнер по танцю теж теж одразу ж покинув танцпол, але пішов по сходах наверх, на другий поверх ресторану. У мене промайнула підозра, що, можливо, хлопець із дівчиною вже про щось домовились під час танцю, і зараз вийдуть одягнені і зникнуть у невідомому напрямку. За мить вона і справді вийшла із кімнати в напівпрозорій шалі, накинутій на чорну сукню, і моя душа затерпла в очікуванні несподіваного фіналу. Я підняв очі на сходи, перевіряючи, чи звідти не спускається той, хто нещодавно туди піднімався під моїм ревнивим поглядом, але вони залишались порожніми.
У мене ще більше відлягло від серця, коли красуня пішла не до виходу, а до музикантів, очевидно, замовляючи музику. За мить і справді з колонок пролунало привітання якійсь компанії і особисто її очільнику, а з кімнати навпроти як по команді вийшло декілька дівчат і довгов'язий молодий чоловік, що привітально підняв руки і розкланявся навсібіч, дякуючи за присвячення. Дівчата і він почали танцювати невеличким колом всередині великого спільного. Красуня опинилась біля довгов'язого, який відверто виділяв її з усіх, хоча поряд з нею витанцьовували химерні па, намагаючись привернути і до себе його увагу, інші дівчата.
Я повільно пішов сходами наверх, де розташовувалась моя компанія, і помітив за столом зліва, заставленим розграбованими тарілками з їжею і напівпорожніми пляшками з різноманітним алкоголем, нещодавнього партнера красуні по танцю, який самотньо сидів і сам собі наливав і закушував, а на його обличчі застиг дивний вираз, який швидше за все нагадував вираз побитого собаки. "Можливо, впевнений у своїй чоловічій привабливості, зробив їй непристойну пропозицію і отримав відкоша", - подумав я і, змінивши плани, спустився назад на танцпол.
Музика гриміла так, що не чутно було навіть власних думок. Швидкі танці змінювались швидкими, а я ніяк не міг дочекатись зміни їх на повільні, аби на цей раз таки встигнути самому запросити на танець дівчину з неймовірною красою.
Але, на жаль, більше жодного повільного танцю так і не прозвучало. Недолугі "весільні музики", як я подумки назвав гурт, котрий цього вечора супроводжував корпоратив, розкочегарився не на жарт з швидкими груповими танцями і все новими замовленнями від інших компаній, та так, що деколи солістка гурту, не в змозі витягнути високі ноти деяких композицій, "пускала півня", від чого я невдоволено морщився і виходив на вулицю перекурити.
На превеликий жаль, красуня, на яку я накиннув оком, теж ні разу більше не вийшла на танцпол, хоча її колеги і коліжанки час від часу там і з'являлись.
За годину чи дві цих несамовитих танців більшість відвідувачів потомились і потрохи розійшлись по своїх залах, а музики зібрали інструменти і виключили апаратуру. Я теж повернувся до своєї компанії, яка зголодніло спустошувала рештки їжі і питва на столі. Коли ми покидали ресторан, то чули, як представники однієї з компаній висловлювали свої претензії адміністрації ресторану до музичного супроводу корпоративу. "Отже, не я один незадоволений "весільними музиками" - подумки посміхнувся я.
На вулиці ми викликали таксі і роз'їхались по домівках.
Щойно заплющив очі в ліжку, як перед ними знову з'явилось прекрасне обличчя незнайомки. Не знаю, що снилось їй, але мені снилась всю ніч вона.
Наступного дня в обідню перерву прогулявся центром міста в примарній надії її зустріти. Крутив головою на всі сторони, зазирав в обличчя струнких дівчат, які проходили мимо, у вікна автомобілв, що проїжджали повз - але все було намарно. Увечері навіть відвідав один із модних ресторанів все з тією ж вже потрохи згасаючою надією - і знову "дупель-пусто".
"Хочеш насмішити Бога - розкажи йому про свої плани" - насмішкувато нашіптував мені у вухо під час невдалих пошуків мій песиміст всередині.
"Бійся своїх бажань - вони можуть збутися" - зловісно попереджав оптиміст.
"Можливо, і справді в наше місто проїздом із Мілана в Париж і Лондон через Нью-Йорк і Лос-Анджелес зазирнула одна з ангелів Victoria’s Secret - інакше чому ж досі не зустрічав тут такої краси, яку просто неможливо не помітити?" - сам себе розчаровано-жартівливо заспокоював я, згадуючи давню індійську притчу:
***
В одному селищі жив молодик, що дуже довго залишався самотнім. Його запитували:
- Чому ти не одружуєшся?
Він відповідав:
- Я шукаю ідеальну жінку.
Якось він зник і повернувся додому через багато-багато років, зовсім старим і геть посивілим.
Його запитували:
- Де ти так довго був?
Він відповідав:
- Я шукав ідеальну жінку.
- І що, знайшов? - перепитували його.
- Так, - відповідав сивий чоловік і смутнів.
- І що, одружився з нею і прожив довге і щасливе життя? - продовжували допитуватись люди.
- Ні, - відповідав старий і смутнів ще більше.
- Чому? - дивувались всі.
Геть старий і сивий чоловік ставав зовсім сумним і, схиливши голову, ледь чутно відповідав:
- Вона шукала ідеального чоловіка.
29.12.2017 - 07.01.2018
Сподобалось читання. І відому притчу вплели. Кредо. Пам'ятаю. Ідеал - робот. Якщо милує око, коли фігурку хочеться приклеїти до себе і не відпускати, то можна терпіти. Нам же ніхто не обіцяв раю в долині сліз?!
“ Хорошую вещь словом "брак" не назовут же“)
Настрою!
"Брак" - це в росіян.))) В нас - одруження. Дружина. А в росіян - "жєна". В них "выходят замуж", а в нас - "одружуються". І з настроєм у мене все норм. Можливо, ви випадково сплутали автора і ліричного героя, оскільки мова ведеться від першої особи, але це стратегічна помилка. Це лише графомани пишуть про себе, а справжні письменники створюють іричних героїв. ) Не знаю, як у ліргероя мого оповідання (сподіваюсь, теж норм), а в мене все ок. ))) Дякую за відгук!
Ми спілкуємось, як і пишемо тут, і російською, і українською, і в українській мові можна "бути заміжньою". А "настрою" то побажання, а не запитання. І не запитувала про ваш Ок)
Про красуню ту вашу ще хочеться сказати. Ви так солодко її намалювали, так правдоподібно, так реально, бачу, що закохуюсь в неї знову) квіточка, не інше. Надто ейфорійно. Відчуваю
О, то Ви вже встигли в неї закохатись? От у мене літературний талант - в моїх ліргероїнь закохуються поетеси!))
P.S. От я ж недотепа - аж тепер здогадався зазирнути до Вас на сторінку - і просто випав в осадок від Вашого фото. Чи це аватарка? Якщо аватарка, то мій ліргерой, коли її побачить, чого доброго, ще забуде про свою новорічну красуню і закохається у неї! А якщо фото, то боюсь, аби його доля не спіткала ще і його творця.) Оце ж буде Санта-Барбара!
А очі, які очі - просто в душу дивляться! А губи - просто прагнуть поцілунку!
P.P.S. Забрав Вас у свій білий список. Здивувався, що Вас так багато авторів занесло у чорний. І жодного немає у Вашому білому. Перечитав коментарі - схоже, письменництво або критика - Ваша професія. Чи помиляюсь? Цікаво було б познайомитись - а то і у Вас, і у мене такі псевдоніми, що не кожен і вимовити зможе - звісно, якщо зможе правильно прочитати.) То ж щиро дякую за відгук і чекатиму нових - звісно, якщо Вас і справді зацікавив.
Про вашу ЛГ - я легко живу життям героїв, про яких читаю.
І знаєте, чому вона мені так полюбилась? Навіть не за її вигляд, а за враження, за почуття, які зуміла збурити у Жана, тобто я люблю її, як любить він, ви зуміли донести, думаю, замішана неабияка доля щирості, тобто коли вкладена енергія, прості слова валять ліси.
Про аву, чи то фото - не пам'ятаю що це, або одне, або інше точно.
Про білі і чорні списки і про рід занять - в мене просто невмиваний язик тут.
Про ніки - я можу легко не вимовляти і навіть не читати їх, навіть якщо рідною мовою, деякі є такі, що очі їх просто не бачать, мозок ховає їх від себе.
Про познайомитись - в неті елементарно.
Про інтригу - щось не з могу світу.
Про коментування мною творів - я різка і б'юся, якщо ви небоязкий, то подумаю
Ой, я вже маю не одну таку картку, та ви бачили мій ЧС, а ще певна кількість заблокованих моїх профайлів, деякі намертво. Найбільші наче сміливці не витримали, та і творів у вас небагато, а читаю те, що дійсно подо, можу кинути на п'ятому слові, якщо... Може маєте ще профайли? Я люблю любити слово!!! Якщо не дотягує, кидаю. Очікую розширення, принаймні надіюсь на нього. Деякі ж твори навіть не відкриваю, лише кинувши око на назви, теми. Я людина відчуттів, себе заставляти не буду.
Ні, не налякаєте!) Навпаки, мені аж цікаво стало, що ж Ви такого гострого можете сказати, що інші "наче сміливці" вас за це блокують.) На цьому сайті у мене інших профайлів немає, та й інформація доволі застаріла, я тепер тут рідко буваю. Хіба, якщо хочете, можу скинути посилання на мої сторінки на інших сайтах. А назви можна поміняти - не в назвах сила.) До речі, я теж кидаю читання після перших фраз, якщо вони мені не сподобались.)
квіточка, не інше. Надто ейфорійно. Відчуваю
