І знову запитання не ті,
а відповіді бувають такі самі.
можливо це світ, якийсь неправильний став.
Чи то для кульмінації лобові час не настав.
Всі ми такі різні і неподібні.
а декому і зовсім непотрібні.
Одні і ті ж слова ,по-різному звучать.
А крик не крик,якщо не ті кричать.
Ми такі різні в своїй схожості.
я такий чужий в твоїй байдужості.
Ми такі одинакові в цій неподібності,
і такі одинокі посеред цієї зверхності.
Безсилі де перевага розуму над коханням.
Де фінал початок, а початок це кінець одного мовчання.
І завороженість з коханням така заплутана.
історія очей, в сльозах загартована.
Думки що були про тебе, стали про біль
А хороша мета, несла з собою погану ціль.
