У снах, ми буваємо ким хочемо.
В цих загадкових світах ,усе можемо.
У сон ми тікаємо коли жорстока реальність.
Так, там ми щасливі, хоча це банальність.
У сон біжимо від важкості дня.
Від однакової рутинності простого життя,
суттєвих проблем, і негараздів простих.
Великих ілюзій і коханців чужих.
Буває проснувшись ,і сльози в очах.
Бо щастя буває ,лиш деколи тільки у снах.
І явне з уявним ,не завжди в тандемі.
От так і живемо, в Морфея едемі.
