Невже під дощ я можу лише сумувати -
І пити каву під мінорний лад,
І тихо-тихо в думках колисати
Надії на повернення у сад.
У той квітучий, дивний сад весняний,
Де поряд квіти і зелений дах.
І інший спів – дзвінкий і превеселий,
Як вміє проспівати лише птах.
А поряд у вікно стукоче вітер
І дощ лишиться плямами на склі.
Це все лише нагадує про осінь,
Яка вже поступилася зимі.
А сад, а той квітучий сад все вабить
У неба синьооку далечінь.
А я наївна в тім вбачала казку,
Яка звідтіль просилася в мій дім.
А я гасила світло і не чула,
Як серце посміхнулося з жалю,
Від того, що не казка, а надії
Скорилися січневому дощу.
Дуже гарно!!! 
