ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?!
Йой, йой! Воли вже більше не ревуть –
Порізали волів, корів, теляток
На шкури до Туреччини, мабуть?
Туди ж дівчат везуть, для втіхи потурчаток,
Та не в гарем, а на панель, в притон, в бардак
За "бакси" чи за СНІД, чи ще якісь гостинці
Шукають роксоланки "хан-ялдак" –
Чи євнухами стали українці?!
А може, яйця кури не несуть,
Поля не родять, чи нема набілу?!
Вкраїнські діти в мами циць не ссуть –
Лелеки з вирію, мабуть, не долетіли?!
Лише ростуть на цвинтарях хрести,
Вкраїна на хресті – немов розп’ята,
Поля чортополохом заросли,
Мертвіють в селах спорожнілі хати…
Вдягнувшись у чиєсь поношене шмаття,
За гречку продаємось, продаємо,
Гребемо в "ясла" всякеє сміття…
Волів нема – тому і не ревемо.
Були б воли, мабуть, таки б ревли?!
А так – за так. Бо маєм те, що маєм.
Шукали волі й долі – не дійшли.
Та українці не воли, тому – співаєм.
