В весільному платті упала на землю,
Незаймантй колір зостався брудним.
В душі розпочалася буря шалена.
Ніколи тобі не бути із ним.
Про це не забудете ніколи, напевно.
Душа розкололась, лишивши лиш біль.
Тобі так хотілось, щоб було взаємно,
Віднині ніколи любити не самій.
Затягнуться рани, висохнути сльози.
Можливо прийде і до тебе весна.
Та ти не забудете нізащо й ніколи:
Як жорстоко з тобою обійшлося життя.
Пройде 10 років і ти зі сльозами ,
Згадаєш як легко покинув тебе.
Своє щастя чекала ти цими роками,
Та воно вже давно не шукає тебе.
