Накрапає дощ,
Та вірю в силу сонця.
Вийде із-за хмар.
Теплом зігріє Землю –
Життю наснага буде.
Накрапає дощ.
Та це не заважає
Розпочати день.
Зневаживши погоду,
Вставай! – кричить будильник.
Накрапає дощ,
Всі плани зіпсувавши.
Та не привід це
Й собі сльозу пустити.
Хай буде так, як сталось.
Накрапає дощ
І вечір вже заходить.
Тільки дітвора
Цього не помічає:
Крики, гамір у дворі.
Накрапає дощ.
Погода зіпсувалась,
Як і настрій мій.
Недавно ще сміялась,
Та раптом – сліз потоки
Накрапає дощ.
І знову я до віршів
Повертаюся.
Нових думок потоки
П’ятивІршами стають.
Накрапає дощ.
І до самого ранку
він продовжиться.
Просякне ніч віршами
Мокрого натхненника.
