Що ми бачимо й почерпаємо із більшості віршованих текстів ресурсу КЛУБУ ПОЕЗІЇ?
Якщо міркування про мистецтво взагалі прикласти до поезії, то мало хто сумніватиметься, що і її мета - розкриття ідеї та ступеня переживання поета і вдала передача їх читачеві, зі всією виразністю і жвавістю, як їх спіткала сама поетова душа. Ідеї, як правило, наочної.
Хоча в поезії здебільшого передаються словами лише абстрактні судження та явища, все ж-таки простежується намір автора показати в такий спосіб і самі ідеї виненкнення тексту, який утворюються тільки за допомогою власної авторської фантазії. Але щоб досягти наміченої мети, абстрактні поняття поезії мають перетинатися між собою так, аби жодне з них не застигало в своїй абстрактній загальності. А що ми бачимо й почерпаємо із більшості віршованих текстів ресурсу КЛУБУ ПОЕЗІЇ? Замість ефекту чудодійного впливу на почуття й сенс сприйняття твору, читачеві доводиться хутчіш крутити сроллера... Аби втікти від чергового римоплетіння нездари чи невігласа літературного. Нажаль, потік наочної стрічки представників клубу здебільшого просто модифікується далі й далі у слова... Яких жалюгідно мало власних, авторських. Навала поетів своїми "шедеврами" не те що не досягає свого задуму, а й не дотягує до поетичного "плінтусу". Пані й панове римотворці, дожзвольте вам нагадати: справжній поет - як хімік з абсолютно світлих і прозорих рідин отримує шляхом їх з'єднання тверді осідання, так от і поет із талантом уміє з абстрактної, прозорої загальності завдяки самому способу їх з'єднання утворити щось конкретне - неповторне і індивідуальне - що у голові читача формується наочним уявленням. Бо лише наочно пізнається ідея і мета твору, а пізнання мети - це суть будь-якого справжнього мистецтва. Майстерність в поезії, як і в хімії, приводить до уміння отримувати кожного разу саме той осад, якого бажали. Цій меті слугують численні епітети, метафори, оригинальні слова власного виробництва,які все більш і більш звужують спільність твору, доводячи ого зміст до наочності. Працюйте із більшою повагою до своїх творів. І тоді вони стануть, можливо, справжніми шедеврами.
Малюнок М. Купкіної
