На базарі баба Настя
Сир і яйця продала,
Поки обійшла аптеки –
Вже й автобуса нема.
Вирушає баба пішки,
Хоч далеко до села.
-Як же болять мої ніжки,-
Свою пісню затягла.
Аж тут ззаду - мотоциклик,
Називається він «Ява»,
За кермом якийсь хлопчина,
А за ним сусідський Слава.
Зупинила: «Візьміть, діти,
Не покиньте в полі бабу…»
-Та куди вже вас подіти,
Причепіться якось ззаду.
Настя хутко примостилась,
Хлопців міцно обняла,
Заревів маленький транспорт –
Тільки курява знялась.
Тут дорожній страж порядку
Вигулькнув з кущів зненацька,
З своїм жезлом на дорогу
Він виходить гордо й хвацько.
Хлопці - газу, і повз нього
З ревом, свистом пролетіли.
-Зупиніться! Зупиніться!
До них ззаду долетіло.
-Та нехай вас грім скарає
І поб’є нечиста сила!
Клята баба спідницею
Усі номери закрила!
Два жевжики й стара баба,
Що із них тепер узяти?
Та по цій дорозі в ямах
Їх мені не наздогнати…
Баба каже: -Хоче їхать!
Куди ж тебе, дядьку, впхати?
Він думає – баба всіх вас
Зможе разом обійняти.
Освідчений, при погонах,
Зразу видно – не з села,
Десь-то в справах забігався,
Що й маршрутка утекла.
Голосує, бідолашний,
На дорозі без обіду.
Як же мені пощастило:
Він стоїть там, а я їду!
Щиро дякую за такий точний висновок! Гарного Вам настрою! Завжди Вам рада!
Свята простота! 
