***
Притишена музика. Вечір зівнув нелукаво.
У тьмяному світлі, як мево, загублена мить.
І ніжний цілунок звабливої чорної кави,
мов спогад про тебе - солодкий, а в серці гірчить.
Який ти далекий! З надією знов прислухаюсь
до кожного стукоту, шелесту, шепоту..., - ні,
"Таки він далекий" - кав'ярня старенька зітхає,
і затишком щемно плече обіймає мені...
Всміхається вечір дитинно і зовсім без фальші,
розхристана мрія ліхтарним промінням тремтить,
а кава холоне, останній цілунок віддавши,
мов спогад про тебе, що солодко в серці гірчить...
Світлина з мережі Інтернет
дякую! 
Чудово!!! 
