Із підсніжками в торбині
Бігав Вітрик по долині.
За струмочком враз побачив
Дід Мороз іде неначе.
Коли ближче придивився,
З дива трохи розгубився.
Де іде старенький зранку?
І куди веде панянку?
Вітрик чемно зупинився,
На красуню задивився:
Капелюшок синій-синій,
Носик весь у ластовинні,
Несе кошик з квіточками,
Що цвітуть уже у мами.
Ось з Морозом попрощалась,
Далі йти сама зібралась.
Вітрик трішки повагався
Й за красунею помчався:
«Ви дозвольте запитати
Як вас звати-величати?»
Посміхнулася панянка:
«Звуть усі мене Веснянка.
Глянь, цвітуть вербові гілки –
Це твої дзвінкі сопілки.
Ось присядеш на місточку
Та й заграєш гаївочку.
А я піду по долині
Зірочки посію сині,
Щоб плели вінки дівчата
Й чепурилися до свята,
Діставали чобіточки
Та збиралися в гурточки»…