Так хочеться інколи заглянути,
У сторінки минулого життя.
Тепер маємо старих батьків доглянути,
На жаль, спішить воно не крадькома.
Промайнуло життя, неначе зовсім не було,
Скоро наші діти онуків діждуться.
Його не було, а воно вже пройшло,
І молоді літа назад не повернуться.
Ми повинні цінувати кожний день,
Сприйняти життя, яким воно є.
Радіти, молотись, співати пісень,
Разом проводити дозвілля своє.
Життя не легке, іноді рани наносить,
Ми поборимо той лихий час.
А маленькі онуки радість нам приносять,
То найдорожче що є у нас.
На них у нас уся надія,
І сум і радість - все для нас.
Коли здійсняться давні мрії,
Посміхнеться щастя усім повсякчас.
