Я народилася, кажуть, в сорочці,
В білій, з мереживом вишиванці,
Ще й на додачу в гарнім віночку,
Під щебетання птахів, уранці.
Я усміхалась, раділа, зростала,
Були моменти – життя не щадило.
Але на тілі моїм вишиванка
Від бід і напастей не раз захистила.
Вже із роками зносилась, порвалась,
Вицвіла, та і нитки полиняли,
Але сорочку, що з Неба дісталась,
Я берегла і завжди доглядала.
Моя сорочка Любов’ю зоветься,
Та, що від Бога кожній людині
Вірою вишита, ткана Надією,
То ж одягаю її я щоднини.
