Наша юність й весна невід"ємні
Подібні собою чуть-чуть.
І всією красою взаємні
І в серцях у людини живуть.
Бо весна ніжно пестить природу
Й покриває зеленим шатром.
Не мине, не опустить нагоду
Показати себе й за вікном.
Увесь сад понасипає цвіту, -
На дерева, на клумби, кущі.
А у травні на землю зігріту
Наведе на весь вечір хрущі.
Й те єство солов"ї величають,
Й цілу нічку заводять пісні,
А влюблені у сад поспішають,
Щоб кохатись у тій красоті.
Наша юність - це цвіт у людини,
Це найкращі роки у житті;
Це любов, що живе щохвилини
І палає у серці й в душі.
І тому я зрівняв юність й весну
І з"єднав у єдиній красі.
Ще й зв"язав, немов перевеслом,
І поклав те на згадку в вірші.
- = - = - = -
Поезія для мене зміст життя,
Моя розрада в ті важкі хвилини,
Коли на сході не стиха війна
Проти Вкраїни й мирної людини.
Не вгамувати болю матерів,
Не стримати їх сліз й розпуки
За всіх погиблих дочок і синів,
За непоправні рани і розлуки.
Убивці прагнуть, щоби у війні
Понищили весь юний цвіт держави,
А все наземне згоріло в вогні
І бандюгани заслужили слави.
Народе світу, поможи
Нам нечисть ту з землі прогнати,
Щоб люди в мирі зажили
Й могли спокійно працювати.