3. Розвиток таланту, 3: ( З трактату "Що дає Христова Церква поету?")
Ліпше це є від змішувань театральних?..
З Ким лукавите?
Ось те:
дивитися
любити і —
просити...
Це Сина Божого просить!
й мене простить...
й людей простити...
І людина внутрішня буде тоді більша за зовнішній світ?..
Як поету з Ісусовою молитвою?
По голові
в стрибках:
«Ох ка...»
«Ой ка...»
«Ех ка...» —
кашкети гудзикам!
і серце при дорозі:
а над усим
лиш Бог!! —
і Баха музика...
Наскільки, все-таки, високий «процент поезії» в крові світовій?!..
Переміщений акцент на Бога і Матір Божу, нема акцентування на мені. Маєте вмерти і народитись щодня, як апостол Павло. Чи ви не в духовному процесі? – не до-зріває ваша кров?
* * *
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як то цілим серцем
не любити?
і як не віддавати тобі
квіти,
що ангели несуть в росах
на слух?
То справді Бог
чи отроча
чи дитинча
чи пропалилось людське серце
у зеніті?
чи оперезуєш людину –
жінку в літі
і посилаєш квіт – хто вже почав:
як цілувати рай жіночого плеча
то задзвенять у грудях
тихі струни
хто бути в правді з Богом розпочав
той оживе і буде вічно ю н и й
…Вклонюся в серці юнім цим полям,
Впаду і з’їм трави як в першій рані:
Все ж не такі ми в гречкосіях
забуянні
І ось у серці плаче немовля…
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як те добрим Богом не любити?
і як не віддавати тобі квіти? –
їх ангели несуть в тобі на слух.
30.01.2004
Цьому ж поетові Бог з дитинства і досить чистої юності (дружину пізнав в 29 років) ввів Небо — пронизав кров і жили... аж до розрізняння душі і духа. Кров приносить інформацію: більш небесну чи земну... Боретеся вже Ви за кров як носія??
Інтуїтивно люди хочуть зберегти хоча б дрібку крові трансцендентного (ніби консистенцію внутрішнього зв’язку...).
Всемогутній!
1
Обійдеться Хафіз без віз:
Він розвалив школу і шаха —
І всіх сучасників — із шиї махом!
І Бог — його трояндою поніс...
Що ж, обійдеться й без коліс
цей знов
Кого Бог цьомнув із-за хмар —
любов’ю
А що підуть у Всемогутню руку —
Зніме Бог з пліч ліхтарозвучність
муки...
І зразу — т е
— розкрилення росте!
2
І кілька друзів —
лиш на Бога уповаху...
А головне є — пристрасть шахову післати! —
в палац...
щоб мешкала вона в палатах...
Й візир —
поменшає в рази.
(Хафіз
стоїть один між звізд):
«Дав — так як в юності — писати!!!»
Як в юності писати! —
І юність! — серце і любов...
і Мудрість-мати.
те о те о
те о! 5
те!
раїв — розкрилення росте!!
3
О який я розквітлий!
Як сонях, що в світлі...
І Хафіз — руки й голову
вклада на віз:
«Це ти з Богом, Хафізе»
Бо хто з Божих побачень —
до землі
огненосних не зніс
Божих сяйв?
оних крил!
різнозначно
те судачим
у промінь
й пробачили...
«Бо ти з Богом! Гафізе»
4
А багатства! — як юність.
Її хочеш,
й все — хочеш,
та Бог не дає
І сокочеш — й сокочеш
Бог молодшає, —
небо молодше...
виймись з чобота — все те і є.
А Хафіз —
руки, голову кладе на гарбу —
що десь лине до звізд...
2012
Говорив я, не вірите, — казав Ісус Христос; раз один говорив вже: яка страшна Ліна Костенко! Внутрішньою свободою!! Таких лише одиниці. Не знають її. Серце лиш, яке Божим є, знає.
Наближення
Живу любов
квітучу віком
і в неї хата вільна
повна — вікон
Живу любов
і нас ніхто не бачить
ніхто-ніхто
зате ми бачим
не ледаче
Нам кажуть друзі:
я —
у всьому світі вдома!
а ніжу я любов
що — невідома
Живу любов’ю
ми світучі віком
а в Бога хата вічна
світло — з вікон...
18.10.2014, «Аерос»
«Приступить людина, і – серце глибоке…». Не ваше воно – Боже…
Священнодійство слів
Літу слід би послати зірких
ще й стійких послів,
І сердечно схилити до обширів
Матір Божу,
Хіба можуть міста знести в серце
більш Божих слів?
Ось чому я відходжу.
Відходжу.
Виінакшується на підходах їх душ
сам словник:
Я знедавна був більш ніж міцний
на памірській погоді:
Але в луках я можу найти серце
мого народу,
Мій прихід словниковий в містах
з «ненародом» зник.
Але тут є язик нічиєї простої троянди!
І жасмин теж нічий десь на розі –
він має в нас хід:
І у травах душею – й горять,
плачуть і віють пахнючі плеяди.
Серцем в небі – й зірками стоїть
мій вінчальний прихід…
Але літу слід слати зірких
ще й стійких послів!!
Світлих духом;
без Матері вам – боронь Боже!
Хіба навіть зірки можуть знести
більш Божих слів?
Боже, Слово!
я за серцем Її відходжу,
відходжу в глибини, відходжу.
Слово – й Діва:
в стеблинці,
і в хмарах, і всякій погоді…
Взявши духом – і блискавка в слово –
бігом!
Я веду і пронизую Духом Христа –
силу силенну природи!
Ради Слави Твоєї і Ймення святого
Твого!
Боже-Слово!!
Ану вертикаль возсіяє!! –
Сильна блискавка ся до землі сеї
з неба гряде!
Висота тільки Духу Христовому вся
улягає!
Більш народному серцю і перепаде.
28.06.2004
Хто не має «точки перетину» з Богом в творчості, аби, як він каже, не втратити регіональної автентичності, він розповідає про свою творчість доконечно ...
А хто має розумову силу близьку до апостола Павла, той не в літературі світовій чи національній, той в Божій нескінченності... Трансцендентне — це в Стусі, Ліні Костенко, Воробйові, Герасим’юкові, в інших.
Передгроззя
Бджоли гудуть, чують,
де квіти найкращі...
Печі день печують
де грім любить хащі!!..
Слава не з жінками...
Щасливе – що вдома!
Лежить за лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009
В мене є в книзі «Собор»(вибрані поезїї про святих) цілі окремі розділи: св. Миколая, апостола Павла, Великого Іоана Предтечі. Іманетний хід назустріч в єдності з трансцендентним Божим святі звершили , нині наповнені Богом є, і не міг я написати жодного слова художнього, допоки Бог в них і їхні особистості не зволили…
Трансцендентне є настільки іншим — ви ходили б і били-ся головами об дуби (вибачаюсь, бо в Божій тканині відповідність страшна, вбивча, кажу — неминуча). Св. Силуан кулаком бив себе в лоб — вас би вже не було, коли б дав один лиш раз кулака такого – до лоба вашого!!
* * *
Вже в тихім німотінні
норд і зюйд блаженно
мовкнули,
а крило сходу
вивищувалось в дух –
й ним сходив жар
благоговінь,
отінюючи крила другого схолоду –
й тим схід у трепеті
прощав доріжку – звідки дар
зійшов, по ній тепер богопослушливо
відходив,
по-царськи серцем розіллявши
насолоду…
тіло трояндове ж…
душа з небес теж благословена –
сходом ум’якшена краса
м’який сам запах литії,
є в небесах:
краса – у взорі Божім єсть вона;
найбільш – Бог-Взір:
поле благоволінь цілунків тіл
тим, хто у Взорі в крилах писав…
мовчки, бо є надія: Богоблагодатна.
04.07.2004
Щодо святих: трансцендентне слово є наскрізним в усіх значеннях і творимих Духом смислах, Дух єднає подібне до подібного... — в слові, значеннях і , головне, способі життя... Таїнники Тройці, ми так, чи не найбільш щораз відмінно й жахливо(!), в міру свою уподібнюємось Богу! Боже! я сорок років прошу: наблизь до мене в плоті, щоб був як апостол Павло! Сцик….и — утікають! Перевірки бояться?
А святих, і Матір Божу, й Себе Ти — мені.
* * *
Людмилі, дружині
Хто це, крім Слова, мій Душе, напише? –
де любов попереду події ішла,
де рука твоя чашку з водою несла
зупинився мій видих,
щоб видіти раптово тишу…
26.03.2004
Їм нема слів навіть і визначень земних: і поезію великої християнської подвижниці, поетеси-теолога Ольги Седакової росіяни нарекли трансцендентною поезією...
А Пресвята Богородиця сказала: не Вона, а Любов Божа — в авторстві уподібнених Богу. Скромно. Просто я в свій час любов’ю і новим словом більше з Богородицею змагався... Бог-Слово мене виручав, до речі.
А Божа Матір — океан, і більше... Хто що після Неї сказати може?! Кинувся б хто в цей Океан — мав би свій портрет лиш ... своє обмеження!
* * *
Я так люблю Тебе!! —
якби любов була пружиною
то витягла б куски пред лице Сина! —
а що то в ямі людській я пророчу? —
чи треба? — мабуть, ні, —
сказали б Слова царські очі...
я так люблю — як серп спішить в обжинки!
А в ямі!!
А в надриві у земного! —
Що й Дух Святий з Небес
знайшов такого —
І пальцями своє заволікає знов:
О, кісточка, це селезінка, а — де кров?!
і пальцями та й ну перебирає,
і в анатомію — любові дошиває,
не тіло смерті — стану я — одна любов:
Я так люблю — як серп, що дожинає! —
Усе земне стає поперек серця!
Я так люблю Тебе — що нависаючі
горби й пригорки,
мов кістка огнем в горлі!
А хто як плакав??
А хто б не вибравсь,
якби плакав — яко
чернець:
«Боже, де; я?»
і паки з ями: «Боже, де; я?»
і — «Непорочная!»
І — в серце кидає незримо
й приносить явно:
і гладіолуси, і орхідеї, і камелії...
Я так люблю — що дивно й сокровенно
в серці пишеш: «Я тебе не залишу...»
Нема, воістину нема
нікого кращого Марії...
І що тут гори знов... та ще златії!
Все протилежне Духу і Марії.
Я так люблю Тебе! Й любитиму іще!
Й ще! Що над землею нетутешній щем!..
Піду — нагадуватиме
про Весну вічну кожна гірка!
І —«Боже, де я?»
«Боже, де я?»
А хтось запізниться заплакать
й стане — згірклим...
Та обіч нього проростатимуть камелії...
Сину, роби щось — і зі мною
й, може, з Нею.
09.07.2005
Бог не робить випадкове або що непотрібне. Новизна вся ця — смирення Бога-Слова і, майбуть, смирення наше перед Ним: художні відкриття, ікономія.
Чи нагадувати? — Він неспівмірно більший...
Гряде велика подійність.
Потрібні серця чисті.
Щоб вам пришвидшитись — бачте: якщо поет вроджені таланти, дари і велику силу духу зберігатиме, розвива-тиме, художні образи отримуватиме не з уяви, а з глибо-кого серця, всі в зрілості його і своїй матимуть іще різкішу відмінність в усім.
Ви матимете досвід, з ним пов’язаний, вчені проекстра-полюють.
Слова його незвичні, духом розкішні й ріжучі безумовністю й гостротою, властивою для святих... Ви попередже-ні: справа вся не в авторові в плоті... «страшний і для народів, страшний і для царів». Вистачить вам цілих Небес.
День увінчаний
Пренепорочній
з любов’ю присвячується
Ти красива —
як стрижі — у
віражі! —
Щоби очі не змигнули
краще не кажіть
Так і кинулась
з порога —
свіжість
вмита —
і поля
і грунтові дороги
й радість літа
20.06.2016
Бо Ісус Христос, втілившись в Вифлеємі не тільки в плоть, а й в земний час — будучи Вічністю — зробив великий Вибух. Ним Він переобразив світ весь. Бог підняв Ним світ, наблизив до Небес.
Нічого іншого не творить поет. Він художніми образами, втілюючи вічне в часове (!), вибухово підриває все і, зі старих світських культур звільнюючи серця, переображує художніми творами весь світ — ставлячи усе і всіх перед Богом, Ісусом Христом! На задники падають всі зі всім, — а хіба можна так творити вибухом?
Не хвилюйтесь, ви живете у Вибухові, і буде так, як хоче Бог.
Ліпше, отже, поету зачатися у чистому місці, бо початок важливий в чистоті, і народитися в місці досить чистім, народитись поетом.
* * *
1
Але от жив він
на Горі
І зорі — зорі
в ятері…
І час горів.
І він горів.
І час згорів…
І то нічний
його налов
Струшував зоряний
пилок
А із глибин
сердечний лов
Більше такого
не було
І похитнулись
якорі
І осяялось
угорі
2
І простягнулась
у віках
Благословляюча
рука
11.09.2013
І не-мати-не-знати нічого земного, яке протилежне небесному, навпаки, мати вже силу духу. Буде стремління в Небо, і слова будуть огненні, як в стихійного вогню.
І розвиватися спокійно і поступово належним чином.
Як Ісус Христос в дитинстві розвивався.
Шиллер, а в Україні Всеволод Нестайко (ось же — Всеволод!), світліючи, світлом підготовлять ранню закоханість світлу-світлу, дитинну. Є Боже явлення (теофанія!) в поетові, в люблячім серці!
З дитинства — недоторканність земним!
Спочатку при написанні поезій натхнення є опосередковане, у м’якості муз природних...
Із затиханням кохання народжуються пісні і поезії вже з душі, знає Бог чому, в родових муках.
На початку пишуть недосконало, але дуже багато. Душа ж горить!
Писання корисне для душі молодого поета! Не гасіть ні себе, ані поетів інших.
Далі пишуть сильніше, проте мало. Мужніння. Світла печаль за теофанією.
І тільки значно пізніше, дозрівши духом і цілісністю, пишуть сильно і багато поезії...
Дяка Ісусу Христу, я жив дитинством, але в церкві теж був... Як багато значить світла ласка й любов. І сонячна ласка, і лагідна південна природа, вчасне відведення на Божу службу до розташованої поблизу церкви, дитинство щасливе й освітлене... і зерна посіяні в чисту душу дитини — це найвагомішим є для життя!
Мабуть, так ще з композиторами є.
Чисте і лагідне дитинство, враження дитинства — найвагоміші.
Як дрова сухі ліпше горять, так виявлена схильність душі і різні таланти горять ліпше у відповідній атмосфері, творчій, добрій і пронизаній променями світла Божого...
Потрібна рівновага розуму і серця. І педагогічно правильно не засушувати серце розвитком знань освітянських, навпаки, розвивати спочатку серце з раннього дитинства!..
Чуйність, виховання співстраждання в бідах й до матеріально бідних, любов і розкриття краси у любові, шляхетність і чесність, підтримування незіпсованих боків харак-теру, подання світлих перспектив для людей з добрим, вихованим серцем, радість як результат освітління серця, радість нізвідки — від чистоти... радість буття.
Божий дар — буття, життя з чистим серцем — радість постійна... присутність Духу Святого...
Коли розум в серці, то і думайте в глибині серця. «Думайте серцем» — кажуть в народі, бо й живуть цим, народним серцем, надійним. Серце без розуму сліпе, а розум без серця немічний.
З дитинства мав однаково сильно діючі ліву і праву півкулі. Це виняток, має бути сильнішою одна... Усяка пере-вага з винятковістю подає великі можливості. Мабуть, рука Божа: в школі учитель фізики Петяншин Дмитро Петрович факультативно давав концентрованість інтуї-тивного розуму в фізичих задачах значно більшу, ніж ми, вибрані учні, могли вмістити; навіть спочатку й не припускали, що таке може бути... Ми тижнями сконцентро-вувались, щоб розв’язок знайти, – вчитель не знав розв’язку!
Зате в студенські літа я сягав неземної сконцентрованості цільного розуму: доїв поеми з Неба, як з корови: одна поема небесна — за один рік! Корова – ще та: інколи найкращі образи художні відбирали при спусканні вниз, мов би — те передчасне, чи не годний отаке мати... тобто, будь собі! Не міг згадати — що ніс до землі.
Згадав, що всі мене з неба стягували,і все життя так, – ясно, що і всі в Божій руці...
Кажуть: збудувати внутрішню людину, нею й вирішити творчі свої вибраності, та й відбутись в соціумі, завдання повирішувати на землі. Кажуть те правильно.
Ще в яслах було не по собі мені в дитячих колективах, міг сидіти на штакетнику – дивитись на дорогу! Сконцентровуватись.
Дух сильний мав, свободи тільки хотілося! Можливо, якісь питання на небі і на землі вирішувались за мої данності від Бога... Ісус Христос спочатку був спеленутий і в ясла покладений. Сконцентрованість розуму — єдине, що прагнуть монахи...
Дух єднав в мені фізика і лірика. Це потрібне тепер?
Тоді – так само.
Головне — не гасити таланти, а всі сили, дари і таланти спрямовувати до однієї справи служіння Богу. Бо й зараз можуть, щоб «на всю ввімкненість всіх сил».
Довіряю Богу: посилав мені кохання, так щоразу оживає поет, «хто не любить, той і не живе!»
Ум був на висоті, земних помислів не утворював і ніщо земне мене не вампірізувало, бо не сягало! Цілий день в поезії міг знаходитися, їсти не хотів, — з ким тут порадишся? Духом висот я жив. Дяка Божій Матері. З молодших класів школи — курірувала мене. Сам св. Миколай – натякнув!
В 1990 році — така любов до Любові Калєнської!! Слово перетрушувало світобудови. Після цього подав мені Бог небесного генія. Дяка Матері Божій!
Так, я любив сильно і недосконало св. вмц Варвару, написав Акафіст Медовий, і не тільки. Вона втримала від загибелі мене і напоумила!!
Але і це не завершення. Я любив Матір Божу, любов Її така повна, що навіть святі не відають, і не скажуть...
«Чим більша любов, тим більше страждань душі;
чим повніша любов, тим повніше пізнання;
чим гарячіша любов, тим полум’яніша молитва;
чим досконаліша любов, тим святіше життя.»
(св.. Силуан Афонський)
Смута
(з правди святителя Афанасія
Великого — бійця Христового)
А жовчність була жовта!! Дика.
За ним і цар ганявся, і владики, —
Всіх ж аріани! А він їх вражає!
Святого Афанасія-єпископа
світ знає:
і він — втікає…
це: вже й від друзів утікає…
…Куди ж це — я — втечу??
Де із землі не виклубляться змії —
вчепити й здати палачу?
От я — орел —я вже —
лечу…
Аж — золото!!! —
Але це дивне золото — з плачу…
В Нім серцем стану —
що там аріани…
Сльози самі з очей
течуть…
Бо — серце Царське… стріло…
Судіть:
В пустелі якби стрів хто
адаманта в паранджі,
В оазі,
де в ній, в Любові, —
все є — як згущене, усі Божі дари,
й усі таланти, і все зразу,
земне ж — позаду, каліч,
холодні скалки, міражі…
(Вас доганяли — як виявилось! —
міражі!..)
Судіть:
якби з вами те трапилось —
то що б оце казали?
Таж кажіть!!
…Шість років йому ноги мила —
александрієчка! красива! молода!..
Ховала. У такої — не шукали…
Бог подав.
Йому так — Бог все підказав…
Бач, браття… а це де ваша сльоза?..
Стій, братіє! а де ваша сльоза!
…Мене ж ввібрало й приховало
Маріїне і Бога серце!
28.07.2006
Я, як поет, десь скорочував: чим вогненніша любов, тим більше блаженство! Просіть про дар розпізнавання духів, не тільки тому, що є вогненні лукаві духи, але тому, що нема культури без розпізнавання… і відбору ліпшого, що від Бога…
Блаженство — це Богородиця, я знаю, і коли б подавала більше, я б згорів би, або не витримав би.
Я міг бути тоді в Її любові, тільки плакати і плакати, та нічого вже й не хотілось писати...чи не моглось... чи те і друге.
Єднання з Богом в молитві дає лад, Бог спасає завжди.
І любов до Ісуса Христа, дозрівши, вийшла вперед.
Сонячний вітер
Церква не встигне і ахнути!
Розчахнуте!
Моє сердечко розчахнуте!
Вітер любові! —
великая сила
за те, що Ти вітер
вільно любила...
Люби! —
полюби
вільний вітер у полі
бо вільне кохання —
щасливая доля!
Та й слід хоч
за вітром полюбиш
то все збережеш
і ні що не загубиш
Бо щічок Твоїх
вільний вітер
торкався
любив і любив
і до мене
дістався!
Не губить,
не згубить любов
сильне сонце недільне!
Усе збереже —
вільне!
світові —
як божевільне!..
Розчахнутим — вітер такий
поводир
в полі чистім
Лиш вітер, що сяє — відкритий,
святий, — урочистий!!
І сльози як зорі —
він сяючи витер
І сльози і зорі і сяючий
вітер!!!
11.05.2016
Спитають: є такий занебесний розвиток?
Все є в книгах, я кажу, що вони найбільш Богородичні, Богоматір сказала, не повторює: їх автором є Божа Любов.
Є помилка в людях: вони вважають — для того вони тут, щоб жити.
А насправді — лиш для Богоспілкування, тут брати участь в житті Святої Тройці.
Є буття в книгах більше за людське і Великий досвід .
Хто вмістить це?
Христова Церква!!
(Закінчення гл .3).
26.05.2017,
Київ
ID:
791492
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.05.2018 14:05:58
© дата внесення змiн: 13.05.2018 14:22:41
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
