В пустелі святий жив…
Послушник ще йому служив.
Намет бурштиновий в повітрі…
Ще з ранку виднівсь…
Над довкіллям гроз і злив.
Намет монахові служив,
впиравсь, старавсь,
збігав до жил.
Сочивсь і жив.
Сочивсь і жив…
(Послушник мав осла –
той для робіт служив)
І Богу сам святий служив.
Ще лева привів Бог,
той – із ногою…
біль…
Чернець зцілив.
І лев осла за оброть па́стися водив.
…Сам намет жив,
сочивсь і жив.
Бог пас довкілля – аж до гроз і злив.
А потім лев осла забив:
Послушник впав з спідницею,
в гріх, в лівість,
а правий Бог
таких ще не ловив…
10.07.2006
