Кожен зайвий грам твого вагання
Товщею води стає важкою.
Сонцем будь багряним наді мною!
Сніжною лавиною не стану –
Втримаю зеніт,
Моя кохана,
Силою безмежної любові.
Подумки торкаюсь небокраю,
Дихання сповільнюю в чеканні –
Так, немов ця мить для нас остання.
В зустрічах щосили притискаю –
Ніжністю зоріють полум’яні
Дотики.
Шукає серце плаю.
Каменем важким прикритий туги
Слід твоєї яви та утечі.
Знаю, що шукати недоречно
Підступів до мрій блаженних пруга –
Ми – лиш підневільні долі слуги.
Мріям не відомі жодні межі.
Хвилі серця – помислів спритніші,
Силою наділені надзвуку,
Відстаней не знають та розлуки,
Вільні від думок підступних рішень
Ритмами єднають душі. Руки,
Здійняті до неба молитовно,
Острахів твоїх природу знаю –
Безкрай унизу межу лякає
Зникненням – усупереч законам,
Обрієм чекатиму до скону.
Крок зроби. Довірся. Я впіймаю!!!
Сонце ти моє, багряне сонце.
