Як в Бухенвальді запалили
Вогні ненависних печей,
На сполох вогниками били
Фіалки в темені ночей.
Фіалки Веймара. Колись
Ти насадив їх сам, поете,
На радість людям. Подивись:
От доля тих фіалок Гете!
В печах концтабірних горіти,
Коли й життя – немов трава,
І біль, і страх, і смерть повсюди.
Фіалки – очі Маргарити,
Фіалки – вічності слова,
Слова, яких не знайдуть люди.
