Теплотою й вологою три весняні місяці славні.
Прохолодна і чиста та, що білою зветься, осінь.
Коли роси застигнуть і хмар кочових не стане,
коли небо високо і бадьорить повітря прозоре,
як ж вигадливо-дивно здіймаються вгору вершини,
придивитися лишень – неповторно як й дивовижно!
В хризантемових ароматах проясняється темінь лісу.
Хвоя сосен зелена, немов капелюх, накриває гори.
Я міркую про це все цнотливе й прекрасне,
достеменна краса і під інеєм чого не в’яне…
і за винною чарою про пустельника давнього думи:
буде вже тисячоліття, як твоїх ми тримаємося правил,
але все у моєму житті нерозгорнуті устремління...
Почуття, почуття отакі-от в "добрий місяць" мене турбують.
