На проспекті, між домів високих,
Де життя мінливі дні снує,
Котрий день гармошка одинока
То печаль, то радість виграє.
Сам музика сивий, наче голуб,
Сяють нагороди в три ряди,
У весняну сонячну погоду
Рано-вранці поспішав сюди.
Обережно обіймав трьохрядку
(Він тоді, здавалось, молодів),
Поведе рукою для порядку,
Доторкнеться хвацько до ладів.
І покличе тихо за собою
Не нова задумлива гармонь
У бліндаж, де часто після бою
Гоїв рани перший батальйон.
Промовляє все, що пережите,
То злетить до неба, то замре.
Хтось, бува, полізе за грошима,
Та музика грошей не бере.
А сьогодні чомусь не з'явився,
Може грає... в ріднім бліндажі.
Піднялись дерева буйнолисті
На його останнім рубежі.
