Білі,бузкові,червоні
Човники маків у вічність пливуть.
На їхніх вітрилах чистих
Одвічна дитинства суть.
Синок мій журавликом ніжним
У світлих тривогах-снах
Несеться на маків вітрилах
По синіх своїх морях.
Він снить островами далекими,
У мріях їх відкрива.
У серця мого долонях
Його дивосвіт ожива.
...Він вже не журавлик,а сокіл.
І справжні його кораблі
По морю бурхливім Чорнім
Пливуть у далекій млі.
Він вахту несе на морі.
І на семи вітрах
У серці його гніздиться
Моєї тривоги птах.
Снігами летять на скроні
Тривоги прожитих літ,
Що мчать невблаганно швидко.
І їм не спинити лік.
По морю,по океану,
По справжніх його світах
Летить на семи вітрилах
Любові моєї птах.
