/Батьковий спогад/
В тебе очі-барвінковим квітом,
Стиглим колосом-хвилі волосся.
Ніжні руки...Як у нього.
Пам"ять знову тривожить мене.
Згадка вічна,священна і світла,
Як настояна серця журба
У життя моє квітом спада.
...У маленькім селі над Дніпром,
У хатині,де пахнуть любистки і м"ята,
Жив хлопчина-барвінкові очі,
Стиглим колосом-хвилі волосся.
Руки ніжні.Їм скрипка в покорі була.
...Місяць зорі в танок вечорово
Над садами збира.Хлопець-
Очі барвінки-до батька:
"Неньку,скрипочку можна?"
Посміхнеться батько ласкаво,
Обережно,як скарб,у руках
Принесе йому скрипку з світлиці,
Тихо мовить:"Співає,як птах,
Струна кожна-дзвінкий жайворонок,
Соловейко чи лебідь сумний...
Ніжні руки малого хлопчини
Ледь торкалися скрипки вони
Понад садом казковим,
Серед м"ят і любистків,
Серед теплих вітрів понічних
Розливалась задумливо скрипка
Та співом серця юначого.
То дзвеніла вона соловейком щасливо,
То весни жайворонком
До неба неслась,
То зітхала скорботно,як ключ журавлиний,
Що по осені тане в холодних вітрах.
...Сорок перший влетів у село чорним птахом.
Грізна звістка і заклик"За Вітчизну-на бій".
Не хлопчина-юнак,в нього очі,як в тебе,
І волосся,як в тебе.
І за тебе й за мене вирушав він на бій.
Бій священний і грізний,за матір-Вітчизну.
...Ніжні пальці стискають не скрипку,гвинтівку.
Крок за кроком,бій за боєм...
Мужнішає серце і руки грубіють.
Сині очі-не барвінки,нездоланна сталь.
І тільки в короткі хвилини привалів
Танув холод в змужнілих солдатських очах.
А пальці згрубілі ставали ніжніші,
І очі сталеві-барвінків печаль.
Співала знов скрипка
І серце юначе,як там у садочку,
Де м"ята й любисток,де мамині очі,
Де батькове тихе:"Заграй"...
І звуки летіли,немов жайворонки,
У небо.Стихали гармати тоді.
І очі солдатські,хоробрі і щирі,
Теплішали,і танув їх холод в журбі.
А скрипка співала про матір-Вітчизну,
Про очі кохані,про яблуні й маму
В квітучім саду.
...По черзі солдати несли біля серця
Скарб цей безцінний-скрипку його.
А під Сталінградом закрилися очі
Барвінковим квітом.
Мелодія серця застигла навічно.
Й солдатські шинелі прикрили його.
...У мене у серці завжди його очі-
Барвінковим квітом,
І руки чутливі і ніжні,
Їм скрипка підвладна була...
ID:
797063
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.06.2018 20:02:13
© дата внесення змiн: 25.06.2018 20:02:13
автор: Олександра Данилевська
Вкажіть причину вашої скарги
|
