Отак лебідкою над білими снігами
Полинути б мені в твоє життя.
Зібрать би заметіль в жасминовий букет,
Аби тобі на спомин залишити
Про нашу зустріч в сніжно-білім світі,
Де тільки спомин про те далеке літо,
Про зорі й дощ,про сонце золоте.
Як близько ти,і як далеко...
Мені до тебе вік не долетіти.
В тебе-своє життя,в мене-своє.
Метуть сніги...Ведуть дороги в літо.
І сиплються на скроні вічноквітом
Мого кохання білі пелюстки.
Метуть сніги.Засипали дорогу
В твоє життя.А може,обійти?
Чи може стати під твоїм вікном,
Веселкою засяяти чи сонцем,
Аби холодну кригу розтопить.
І прорости у твоїм серці знову
На квітку-жар у полі світанковім.
Метуть сніги...
