Не стало слів! Лише очима
Я зможу все тобі сказати!
Ти ж магістралями нічними,
Будеш вічність мандрувати.
Між різних тіл і душ чужих,
Між різних міст, країн і вдач.
Мене любов прогнала в світ!
Мій спокій, де тебе шукать?
Не вірю я, що так не минається життя!
Зупинка серця в розкадровці фільму!
Ти віриш небу, і що все це не дарма,
Я лише в те, ще світ - не мій без тебе.
Так нарізно і разом по життю.
Я у провінції дощем промок,
А ти в столиці, в вічному вогні,
Неону і фатальних перемог.
Лиш біль по - ранках, вечором й вночі,
Такий ласкавий, що збиває з ніг,
Нагадує мені, що ми жили...
Ні! Існували в тисячі тривог!
