Гріти добре ще неспроможний сонця промінь.
Ось люди йдуть у ліс по ранні перші квіти,
Чути за синій небокрай веселий гомін.
Всіх гостей вітає весняна біла свита.
Зеленосної пори підсніжник мов дитя.
Матінка-природа вже гонить час зимовий,
Просипається під ковдрою нове життя.
Ручаї, відлига весни початок добрий.
Сніготаль. Грунт чудово парує, ніби чай.
Хоч під снігом може і комусь добре спати.
Дивний рух води пробуджує наш рідний край,
Бо під сонцем навесні буде справжнє свято.
Перша квіти - весняний карнавал цвітіння.
Символ сподівань сердець - провісники тепла.
Стільки сили, ласки в них, хоч мале коріння.
Міць і цю красу земля у спадок віддала.