Якщо б була можливість повернутись у дитячі роки...
Шкода, що ті часи пройшли, як світлий сон,
Де ми не знали, як пливуть повільно кроки,
Ідей шаленство, але день без втом.
Тепер цікаво, як там було мамі,
Коли ми з дерева летіли, ми ж - птахи.
Як на даху сиділи вечорами,
Шукайте нас, ми від усіх втекли.
Але так просто було жити в сніговій хатині,
Варити їсти із піску й трави,
Щоб здивувати бабцю влізти десь між свині,
Натиснути на дзвоник - і втекти.
Так несподівано ми виросли якось
І обросли умовностями, тактом,
Хоча в тобі проснеться рідний хтось,
І десь забудеш, що тобі вже -надцять з гаком.
Нехай цей вік наш не мине ніколи,
Безпосередність, щирість буде серед нас!
Ну...не люблю дитинство я через уколи,
А решта все хай нам залишить час!