«Хижа кров»
Вона пішла… залишився лиш дим
Наповнивши легені до відказу
Весь світ тепер для мене став чужим
Та посмішку її пригадую щоразу
Вона пішла… залишився лиш біль
Лише за мить, чужою зовсім ставши
І її очах була холодна сіль
І в мить, з очей мов лист осінній впавши
Вона пішла… мов хтось її прогнав
Чи то був я? чи вітер невблаганний
Та знаєш все ж, що ти її кохав
І біль із серця, буде неприбраний
Роки пройдуть, зустрінетеся знов
Хоч сивина покриє знаю скроні
І зашумить по венах хижа кров
Коли в руках опиняться її долоні…
Віталій Прокопович….
05.08.2018.
