Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, –
XX вік! – а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.
Ліна Василівна Костенко
Василівно, голубонько, Ви наша,
Читаю і дивлюся навкруги.
От Вам би булаву, щоб Ви - Гетьманша,
Тоді б напевно зникли вороги.
Бо Ваше слово – це для чорта ладан,
Окремі з них гостріші за меча.
Бояться в міністерствах їх і в радах,
Окремим – це опора для плеча.
Вам довгих літ, щоб кожне слово – куля…
Ми ж прозрівали і були людьми.
Щоб довго ще кувала Вам зозуля,
Щоб скоро ми позбавилися тьми.
Щоб не водились в нас неандертальці,
Із мудрим людом йшли до перемог.
Щоб до Хреста складали в троє пальці
І був над нами України Бог.
