|
Мовчи, душа. Не вимови ні слова!
Останні свічі скоро догорять…
Ти там була… Навіщо тобі знову?
Не відають блаженні, що творять…
Там кров і сльози, горе і страждання,
там судять правду судді-палачі…
Любов туди пішла, як на заклання!.
Прощу тебе моя душа – мовчи!
Мовчи, душа! Ти вже відговорила,
усім хотіла правду доказать…
Змінити світ оцей – тобі несила,
молись тихенько, ношу не піднять…
Усе даремно… Марні ті потуги,
бо кожен правду всяк свою несе.
Закласти ладен матір, сина, друга…
Попрали Бога вже, зміліло все!
Терпи, душа, хай кровоточать рани.
Нізащо не відкрий свої вуста!
Настане все, але на жаль, не рано,
і не забудь легенди про Христа!
27.09.2018
* За мотивами твору Ірини Ковалюк.
Молчи , душа.
Молчи, душа, не пророни ни слова,
ты там была, где много говорят,
где обвинители твои с камнями,
не понимают, что творят.
Там много крови, слез, страдания,
от многих слов, что как мечи,
там судят без Судьи, без сострадания,
и каждый прав, но нет совсем любви!
Молчи, душа, ты раньше говорила,
хотела что-то доказать, то каялась,
то защищалась, молила,
чтоб могли тебя понять.
Напрасно..., тщетны все потуги,
ведь каждый ищет своего,
и хоть умны, высокопарны речи,
но нет там Истины, и нет Его.
Терпи, душа, болят пусть раны,
не открывай свои уста.
Всегда с тобою Тот, Кто слышит.
Ты не одна, душа, ты не одна.
ID:
808057
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.09.2018 19:38:18
© дата внесення змiн: 16.05.2024 00:00:13
автор: Олександр Мачула
Вкажіть причину вашої скарги
|
