А я щаслива, бо живі і батько й мати.
Які мене ще можуть виглядати.
Які зі мною можуть говорити,
Які мені допомагають жити.
Приїду в отчий дім і поклонюся,
До рук матусі щиро притулюся.
Почую мудру батькову пораду,
Пройду городом, по замріяному саду.
Пройду обніжками, які ведуть до лісу,
Що одягнувся в золоту завісу.
А потім знов - на стежечку знайому,
Яка веде прямісінько додому…
За це я щиро вдячна Богу й Долі,
Мене ще ждуть, я не тополя в полі.
Я не цілована вітрами калинонька.
А хоч не зовсім молода – та я ще донька.
27.09.2018р
Здоров*я Вашим батькам і Вам. 
