Красуня осінь опустила крила
І утворила неповторний рай...
Вона природу легко підкорила,
Вплела холодне срібло в водограй.
В задумі сірій небо простяглося –
Той смуток залишили журавлі –
Бракує в лісі вже многоголосся,
Давно і літнє птаство на крилі.
Дарують ранки сиві щедрі роси,
У мандаринових тонах – горобина,
Верба іще розкішні має коси,.
Хоч перефарбувала їх вона.
І сонечко під осінь ледь жовтіше –
Дісталось і йому осінніх чар,
Повітря стало теж якесь густіше…
Така в нас осінь дивна, зазвичай.
14.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарнюсьо, Ганнусю...
Осінь, осінь - пісня серця, ти над нами, а ми над твоєю красою... І твоє кольорове дихання відчутне на наших біліючих скронях... Проте ми раді черговій зустрічі з тобою, бо в твоєму золотому єстві сховалася наша незабутня юність...
Гарний вiрш, Ганно. Справдi, осiнь хоч i дивна, але завжди зачаровуе своею багатограннiстю, рiзноманiттям таким.
Тiльки от у вас у 1 рядку, якщо йде мова про ворота, то набагато правильнiше буде "вiдчинила", а не "вiдкрила". Ось, дивiться, ще пояснюють: https://200baliv.com/yak-pravylno-vidkryvaty-vidchynyaty-i-rozplyuschuvaty/
Може вам тут трохи змiнити:
Ворота нинi осiнь вiдчинила.