Правил я недавно гранки, и перечитал кое-что из давнего... тсссс! Об этом рано пока. Давайте иначе.
Меня только что осенило, и я с вами делюсь.
Мелочь, конечно, так, безделица, всего-то-навсего-то еще одно прочтение "Гарри Поттера и...(иже с ним)".
Казалось бы, такая успешная франшиза! - если семь томиков заработали миллиард для их автора, то каждый последующий том, с учетом всех игрушек-погремушек-кинушек и т.д. пополнял бы счет Роулинг еще миллионов на 150 как минимум. Почему же только семь? Почему нет продолжения?
А потому что детство кончилось. Гарри и Ко выросли, им надоели их детские игры. Началась скучная взрослая жизнь. Точно так же выросли читатели: взяв в руки первый том в 10- или 11-летнем возрасте, к финалу семикнижья они уже - взрослые. А через какое-то время они предложат Поттериану своим детям.
А все заклятия, волшебные палочки, драконы, зелья и прочие магические аксессуары были всего лишь фантазиями, играми детского воображения, точно так же как Карлсон был воображаемым другом Малыша.
Как известно, все, что можно вообразить, - реально. Поэтому мир Хогвартса и Поттера вполне реален, но только для детей, воображение которых пока еще не рисует тоскливых чудес взрослого мира.
Полагаю, это в литературных (и в детских) мирах своего рода закон. Припомните Нарнию - сестрам и братьям Певенси дорога туда была заказана, когда они выросли. Им остались одни только воспоминания; впрочем, у кого хорошие отношения со своим "внутренним ребенком", тот и повзрослев ощущает себя как дома, как в реале, как в Нарнии или в Хогвартсе или кто что придумал - в своих детских воспоминаниях.
Ок Дякую за Ваш великодушний дозвіл мати свою думку
Нє-а, не "на загал для дискусії" Ви винесли той твір)
Для самолюбування, приправленого схвальними коментами Тому і дискусія у Вас бідненька. Яка дискусія, коли є лише дві думки - Ваша і неправильна?
Заради об'єктивності скажу - мені імпонує, як Ви пишете.
Відповідати мені не треба. Скаржитись на мене - можна
Дякую за аж два Ваші дозволи - не відповідати та скаржитися. Не знаю, чи збіднює дискусію самолюбування учасників, можливо; та напевно, вона не збагачується й відмовою від дискусії як такої. А також скаргами на дискусантів
уявіть собі - не читала Гаррі Поттера. і не хотілось ніяк. і фільм не зацікавив анітрішки. чомусь. сказати, що надто доросла? та ні. єдиний від того мінус - не можу вступити з вами в дискусію. але вас це не засмутить в жодному разі, тому що книга - бестселер, прихильників - моооооре
Про смаки ж не сперечаються, естетичні переконання - з найміцніших. Тому естетика завжди перемагє етику, і "подобається / не подобається" сильніші за "мусить / має / винно". Тому це нормально.