Укради мене у війни
На один, на короткий танець,
Де крізь штори місяця сни
Відбиває паркету глянець ...
Ти у друзів мене вкради.
За таке вони не огудять!
Не біда, що за стільки днів
Вперше поруч мене не буде.
Укради мене хоч колись
У новин, соцмереж, зідзвонів,
Що в свідомість мою вплелись
Упізнаваністю рингтонів.
І пробач, що потім вернусь
Я у гомін війни невпинний.
В тім, що тиші я так боюсь,
Ти нітрохи, повір, не винна...
Оригінал:
Укради меня у войны
На один, на короткий танец,
Где сквозь шторы отсвет луны
Отражает паркета глянец...
Укради меня у друзей.
Да простят они эту кражу!
И простят мне за столько дней
Кратковременную пропажу.
Укради меня у всего:
Соцсетей, новостей, созвонов,
Что в сознание вплетено
Узнаваемостью рингтонов.
И прости, что потом вернусь
От тебя в гул войны обратно.
В том, что я тишины боюсь,
Ты нисколько не виновата...