***********
Написана сьогодні вночі при свічках,
коли вимкнулося світло
**********************
ПОЕМА НОЧІ
Написати б поему ночі,
Що була – мов розкішна жриця,
Її зАгадки-сни пророчі,
Тільки в ночі такі не спиться.
Заплелася поема ночі –
Тіні-сумніви тиснуть душу,
Цій пітьмі не потрібні очі –
Й зависаєш між «можу» й «мушу».
Написати б поему ночі :
Це для сумнівів – зла потіха,
І миттєвості ці пророчі –
Зона щастя чи зона лиха.
Коли вимкнуто навіть зорі
І в уяві хисткій, і в небі…
Сутеніє житейське море,
Лиш заглянути можна – в себе.
Написати б поему ночі,
Що над світом всуціль нависла,
Про химери її жіночі,
Про жагучі й облудні мислі.
Там спливають фантазій рифи
Й нелогічні хисткі сюжети,
В тиші дивні солодкі рими
Заплітаються у сонети.
Ніч – таємна розкута жриця,
Що приносить криваві жертви…
Що у темряві тій таїться –
Щось минуще, а чи безсмертне?
Ніч – солодка коханка хтива –
У хмільному сплелася танці;
Це ревнивиця хитра й мстива,
Що струїла раба-коханця…
Ніч закохана – скрик жадання
І єднання солодка втіха,
Двоєдиність - цей храм кохання,
Розкіш тіла і злива сміху…
Ніч самотності – невідомість,
Пустка в серці холодна й люта,
Мрій нездІйснених невагомість,
Ніби вільний, та все ж ти скутий,
Коли ніч та – німа й холодна,
Незворотна самотність дика,
Глибочіє страшна безодня,
Де ні подиху, ані схлипу…
Заплелася поема ночі –
Це життя неподільне право,
Коли істини знать не можеш,
Ніч покаже, у чому правда.
Сповідається тихо совість,
Що при світлі мовлять не хоче,
І кермує нас підсвідомість
В зону правди – із зони ночі.
Вони завжди з тобою поруч –
Зона ночі і зона смерті,
І вирішує Хтось Вагомий –
Народитись комусь чи вмерти.
Все повториться від початку –
Світ проміння заллє пророче.
Ніч у долі - завжди на чатах-
Нам диктує Поему Ночі…