Слова, слова… Атаки й контратаки.
І зброя грізна – розділові знаки.
Беззахисні слова без неї, голі,
Ніякі – ані цукру, ані солі.
Це навіть страшно, коли так буває.
А в бій ми сонних слів не випускаєм.
Розбуджуєм і неодмінно тичем
У руки списа – тобто, знак окличний.
Наступним, що піти повинні круто,
В підмогу даємо ще й парашута.
Це – знак питання. Щоб убереглися
На випадок, як штовхонуть із висі.
А ще в резерві є тире, мов кладка
Над урвищем. Аби втекли хоч задки.
І коми, ніби головки гадючі,
Й дужки, щоб затулитись, коли влучать.
Слова, слова… Атаки й контратаки.
І знаки, що сміятися і плакать
Примушують. І хай! Тому що мертва
Вся мова буде. Їх не можна стерти!..
Перед всіма готова скинуть шапку
Боюсь же одного значечка – крапки.
