В наповнених ніжністю серце – дрібнесеньке зерня,
Що може пробити в зростанні і камінь, й броню,
Здолати колючого норову зболене терня
Тендітним та лагідним, рідним до болю "люблю".
Мелодії дум переспівують милощі сонця,
Затишком рясніють, звучать через дії й вуста.
Своїми здаються турботи в очах незнайомців –
Їм, чуйним та добрим, чужою не буде біда.
Цілунки, цілунки, цілунки, цілунки, цілунок
Омитий росою блаженства світанку душі.
В наповнених ніжністю мрії звучать семиструнно –
Не знають крилаті теплінню у серці межі.
Ділитись, ділитись, ділитись, ділитися літом –
Та лише б ти, світе, народжених світлом не жер.
Так мало літеплих, що можуть крізь зиму горіти,
Так мало наповнених ніжністю щиро тепер.
