- Звідки у сонця маршрути твоїх перебіжок?
В сітці тунелів не ловить ні день, ні Wі-Fі?
***
Сонячні зайчики погляду, граючись, стелю
Мріями зорять, в кутки заганяють печаль?
- Звідки у слова, простого по суті поліна,
Прагнення жити у часі – не в попелі днів?
***
Серця удари по цвяху душевного співу
Гатять й будують із віршів каркаси мостів?
- Звідки наснага? Притуплене болем бажання
Повінню стати й наповнити сонцем світи.
Кожен свій день проживати, як вперше й востаннє?
***
- Звідти й для того, щоб стеля тунелю сліди,
Зірчасто-зайчасто-мрійливі,
тримала для тих,
у кого не ловить Wі-Fі.