Кощій відкинув голову на спинку крісла. Бліді губи розтягнулись в посмішці.
- Як? — Спитала Баба Яга.
- Гарний прихід. — Повільно протягнув той.
- Для безсмертного мертвяка ти занадто сильно любиш наркотики. — Баба Яга випила еліксир.
Коротку мить нічого не траплялось, тоді кімнату заповнило світло і стара перетворилась на молоду.
- Я не люблю наркотики. — Промовив Кощій. — Це наркотики люблять мене.
- Звісно. — Яга розглядала в Чарівному дзеркалі своє молоде тіло.
Кощій дістав скриньку в формі яйця. Розкрив, поклав всередину шприц. Безсмертний покрутив футляр в руках, наспівуючи: смерть моя в голці, голка в яйці...
- Смерть твоя не забариться, якщо програєш вибори. — Нагадала Яга. — Хто мене від Крижаного серця захистить? Торгівля то наркотиками смертних, ще й на чарівних інгредієнтах... Мене в скриню посадять навічно.
- Та не бійся! — Махнув рукою кощій. — В мене лише один конкурент, Соловей Розбійник.
- Він непогано піднявся. — Замітила Яга. – Може ти б натравив на нього Крижане серце?
- Він покриває Кобилячу Голову і його повій. Я не можу дозволити маленьку війну перед виборами. Його випустили, ти вже знаєш?
Яга зблідла. Вона боялась сутенера. З всіх казкових персонажів цей був найгіршим. Але виду вона не подала.
- Ми з Царівною на фітнес мали йти. — Сказала Яга. — Але, чула, загребли тренера нашого, Кожум'яку Кирилка, тому йдемо в кафе. А потім в клуб до Солов’я.
- Я поняв. Піду геть, коли відпустить. — Сказав Кощій. – Не гарно меру вештатись в клубах опонентів перед виборами.
***
Свого начальника Котигорошко не любив. Ні, Крижане серце був чесним, але це не від любові до роботи, а від безсердечності.
Начальник сидів в темному кабінеті, схилившись над документами. Сиве волосся, синій костюм, голубі очі. На шиї висів срібний ланцюжок, а під костюмом, на ланцюжку висіла копія крижаного серця.
- Заходь. — З його рота вирвалась пара.
Котигорошко закрив за собою двері, залишивши Микиту чекати.
- Тяжкі тілесні богатирям, порча чужого майна. — Перечитав той документ. — Соловей Розбійник вже дзвонив через Іллю.
Котигорошко мовчав. Він з задоволенням запроторив би за грати і цього персонажа.
- Богатирі просидять до понеділка, якраз протверезіють. Твоє щастя, що Горинич не писав на тебе заяву. Офіцере Котигорошко, яким місцем ви керувались, влаштовуючи бійку?! — Тепер Крижане Серце підняв голос. Його блакитні очі спалахнули вогнем, стіл вкрився інієм.
- Я намагаюсь не дозволити жителям Тридесятого знищити одне одного. Не втруться я тоді, Змій Горинич би прийняв справжню подобу, і спалив би пів міста. Я ще, коли в казці жив, пам'ятаю на що він здатний.
- Є закон! — Стіл покрився льодом. — І ми маємо його виконувати.
- Я і виконую! — Не стерпів Котигорошко.
- Ви забуваєтесь, офіцере! — Іній розповзся по підлозі.
Котигорошко промовчав.
- Я з самого початку був проти брати вас на службу. — Продовжив шеф стару пісеньку. — Богатирям не можна давати в руки ні краплі влади та повноважень. Ми слуги закону, а не хаосу. Ми не розносимо заклади, ми домовляємось миром.
- Зрозумів. — Крізь зуби видавив той.
- Вільний!
***
З кабінету начальника Котигорошко вийшов чорніше хмари. Микита весь час чекав за дверима.
- Все почув, лисе?
- Вас спробуй не почути. — Відповів той.
Вони пройшли пустими, похмурими коридорами. З підвалу доносилась лайка Іллі Муромця.
- Вони не швидко ще протверезіють. — сказав Лис. — Скільки ж треба випити богатирю?
- Щоб оп'яніти — мало. Щоб не стояти на ногах — багато. Дуже багато.
