На дворі осінь – не дивина.
А бути добрим забракло сил.
І так давно вже жнива – війна.
Хоча ніхто її не просив.
Несповна розуму від біди,
Не можеш дихати від краси.
До щастя, долю, ти нас веди,
На хвилі буйній вперед неси.
Колись закінчаться ці жнива.
Не захлинемось від сліз – роси.
Бо пам’ять, пам’ять завжди жива,
Й пташині – ангелів голоси.
У вирій тягнуться журавлі.
І мрія – віра у нас одна –
Вона скінчиться, війна й жалі,
І стане осінь у нас – весна.
Насправді, осінь – не дивина.
Гарматний постріл – не птаха спів…
Зійде колись нанівець війна,
Як захід сонця, що догорів.