Під вуличні феєрверки
я п’ю льодяну з-під крану.
У фантик, у смак цукерки
загорнуть мене – у рану.
Не стріти б посеред ночі
кульгавого. Я хрещусь.
На фару стуляю очі.
Дай зброю мені якусь!
Мій братик іде за мною.
В кишені у нього ніж.
Я чую мурах спиною.
Між нами трикляте «між».
Я «завтра» почав о шостій.
Заходимо у під’їзд.
Знай, братику – всі ми гості.
Кульгавий ховає хвіст.
Ще є у раба надія,
що стане спасіння всім.
Вже нишпорить десь месія.
Мій братик супроти сів.
Ми граємо з ним у карти.
Він судить мене за крап.
Які можуть бути жарти,
я, братику, ескулап.
Осудний я. В святість віриш?
Мій братик виймає ніж.
Іудо, як там на ідиш:
«Сідай з нами, пий і їж».
