Малесенькі сніжинки кружляють за вікном.
Складають ті стежинки, які до хати ведуть
Мете все завірюха і шляху вже нема
Загублена стежина, що додому вела.
Одна людина бродить, шукає теплий дім.
Яскраве світло у вікнах зовсім не сліпить їй.
Постукає тихенько, а відповіді нема.
Затихли навіть звуки і світло загаса.
Нову собі стежину вже стане топтати
Але куди йти їй,
У кого ще спитати?
А сніг вже замітає стежинку позаду.
Воно може й накраще, стежинка в нікуди...
Вже місяць світить ясно,
Прокладає шлях туди, де в вікнах вогні не гаснуть
І чекає хтось з сім'ї.
