|
Подорожній
Ну як мене сюди занесло,
Тут ані вогника, тут лиш дерев скрипіння,
Вважав, що шлях такий я довгий стерплю,
Вдивляючись в небес склепіння.
Чаклун сказав, що сенс у всьому
Знайду у лісі я старому,
Відтінки долі створять пари,
Щоб я зміг бачити у всьому
Сутність важливу, а не чари …
Жінка у білому
Привіт. Що сам один у лісі?
І не лякаєшся нічого,
Сюди, до мене повернися.
Я у дуплі цьому старому.
Подорожній
О, панно, вас я не помітив.
Хоч обіцяв не дивуватись,
Та як вдалося вам сховатись
У чудернацьку цю будову.
Жінка в білому (виходячи).
Я просто щось в дуба питала.
Хто як не він, проживши стільки років,
Мені б назвав найважливішу річ в житті.
І відповідь свою я упізнала,
Коли його очима в час пірнула в забутті.
Подорожній
І що це? Може б ви мені назвали?
Жінка в білому
Я це несу в своїй руці?
Обіймаючи, щезає …
Жінка в червоному
Ти наче загубив щось чи не так?
І у очах твоїх якийсь неспокій, смуток.
Ти так неначе перший раз у небі птах,
Волієш знову у земний закуток?
Подорожній
Я відповідь від неї не дістав
Жінка в червоному
Бо може ти її і не чекав.
Дивись, яке чудове в мене плаття.
Таку як я ти б вічність обіймав.
Я наче райдуга, емоцій я багаття
Мене б за руку упіймав?
Подорожній (стараючись взяти за руку)
Ах так, я наче вже тебе дістав,
Я так неначе доторкнувся,
Тебе направду тут нема.
Тоді кому ж я посміхнувся.
Жінка в червоному
Бо ти правий, бо я як мрія
Приходжу вдень, у темні ночі,
Чим ближче я, то більш щезаю,
Бо серце щось нове вже хоче.
А ось і зараз я прощаюсь.
Була я голосна. Тепер шепочу.
Жінка у чорному, під яким ховається біле
Я чула голоси, чи добрі, чи погані,
Блукаю тут, не знаючи дороги,
На допомогу кликати тут марно,
Втомились зовсім ноги.
Подорожній
То мабуть ви тут так, як я,
Шукаєте відтінки і відлуння.
Жінка у чорному, під яким ховається біле
Та ні. Я просто ходжу навмання.
Двоїсте все, навіть моє ім’я.
Подорожній
Не знаю я, як ваш наряд я маю зрозуміти,
Під чорним бачу чисто біле я.
Почати ненавидіти, щоб потім полюбити,
Чи в цьому роль моя.
Жінка у чорному, під яким ховається біле
А може вчитися дивитися крізь чорне,
Дивись, вже скоро ранок, вже біліє неба край,
Минула ніч, тепер світанок.
Прощай.
Дошка для шахів
Я наче добрий співбесідник.
У цей не кликаний ранковий час.
Ось стіл, ось крісла, ось годинник.
Зіграємо один-єдиний раз.
Подорожній
Та я б не проти.
Хто якими грає. І з ким я гратиму.
Не двоє нас.
Дошка для шахів
Якщо вас двоє, хтось програє.
І прийде сумувати час.
То може і не варт боятись суму,
Боятись втрат, своїх невдач.
Цього шкодуєш лиш лихому.
А доброму віддав? То нащо плач.
щезає
Келих з вином
Давай з тобою друже аж до дна
За ніжність, що пішла сама,
Жагучість, не ображена тобою,
Стала щасливою, та не чужою.
Білий аркуш паперу
І не шкодуй гарячих слів.
Ти був сердитим чи смішним?
У ліс думок своїх забрів,
І ким ти став? О, ні. Не тим …
ID:
822492
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.01.2019 20:44:44
© дата внесення змiн: 24.01.2019 11:40:30
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую
