Любовні рядки моїх вен,
наздоганяй, пливи малими човнами по крові.
Там розквітнуть ромашки, фіалки і маргаритки,
там здійсняться мої сни, а твоїх не буде видно.
Ти пливи, кров густа, як пустеля й солона, як море.
Я знаю, ти не відступиш від своїх маневрів,
але пам'ятай, ти можеш програти і просто втопитись,
і тоді тобі сонце не буде снитись,
або як воно малює метелика на моїй скроні,
або як місяць у повні ворожить над моїми очима.
Але я хочу, щоб ти дістався берега,
на піску знайшов прихисток,
а між зірками долю і любові доволі,
надійної, справжньої і зовсім не дивної,
а до кісток вічної - пливи, доки мої вени розсічені.
28.02.18
