[youtube> https://youtu.be/0kUD4QpbvL0 " frameborder="0" allowfullscreen>
Я втікаю від тебе, як птаха...
Полохлива душа аж тремтить,
Бо для тебе я - тільки розвага;
До розпуки у грудях щемить.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну -
Бруньки глоду і гілки калини
У ярку, що збудився од сну.
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крило.
Я ж приречена - небо любити
На чотири шляхи відпусти!
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі огорнуть вітри.
Я, немов, не від світу земного,
Чуєш, Лелю, - мої небеса!
Я від тебе втікаю, - чужого,
Хай обніме прийдешня весна.
ПРЕРЕЧЕНИЙ
Музика Володимира Сірого
Я від тебе, мов птах, утікаю
Лебедина душа аж тремтить
Бо для тебе я тільки розвага
До розпуки у грудях щемить.
Приспів:
Я ж приречений небо любити
На чотири шляхи відпусти
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі гуляють вітри.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну.
Бруньку глоду і гілку калини
У гаю, що збудився від сну.
Приспів:
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крилом.
Приспів:
