Я знову за кроком крок починаю життя.
Із нової чашки п'ю полуничний чай.
І так мені тепло на серці від твого "прощай".
Ти кидАєш мене? Ні, це я викидаю сміття.
Я спалила останній хлИпкий між нами міст.
Тож тепер хоч кричи, хоч благай, та між нами прірва.
Моє щастя — це тортик, а ти нескінченний піст.
Ти скалічив мене? О ні, лиш все зайве вирвав.
Я тебе не ховатиму більш за мільйоном замків,
Щоби знову і знову ти видряпувався назовні.
Видихаю тебе і легені повітрям наповню.
Ти для мене колись був вогнищем, та зотлів.
Я тобі не платівка, що можна замовити знов.
І тим паче не лялька, що нею ти любиш пограти.
Я доросла. Я жінка. Я віритиму у любов,
Тільки ти вже до неї не будеш відношення мати.
