Місто засинає в прибережній смузі
Тиша вкрива його наче сферою
Сидять за столом старі друзі
Зцілюють рани щімкою мадерою
І в рухах їхніх роками зформованих
Багато несказаних слів та подій
І в поглядах їніх твердих і стомлених
Обличчя жінок дітей та повій
І говорять вони і не бояться зради
Бо знають що врешті решт
Їм друзі поставлять вино і поради
І перешлють гроші в Будапешт
На шкірі їхній багато знаків
В них символи які вони вже забули
Одному вже час збиратись в Краків
Через кордои і караули
Вони на всіх бачили все
І ніколи того не забудуть
Але ніколи не говорять про це
Так вірно, вони так рахують