Останній промінь сонця тихо гасне,
як іскра, у рожевій пустоті,
і відблиск-пісня, мов печаль неясна,
десь тоне у безмежній висоті.
Зі сховку в очеретах неспокійних
з’явилась зірка – сміх її яснів,
останній звук від співів безнадійних,
заплетений у тишу, занімів.
Теодор Траянов
Вечерна хармония
Разискрен сетен слънчев лъч изгасна
в море от румена дрезгавина,
отблясък - песен, сякаш скръб неясна,
потъва в необятна висина.
В заслона на тръстиката прибрежна
звезда изплува, тихо се засмя,
последен звук от песен безнадеждна,
заплетен в тишината, занемя.