Задивляюсь у світ:
Де ж прозріння -
Людськеє прозріння?
Догорить вічний гніт
І за пазуху вляже каміння.
Біль не втихне... як жаль,
Що у мороку б’ються десь душі,
Гіркотою печаль,
У життєвій стерні
Критись мусять.
За роками роки,
В них предвічні віки за віками,
За «Богами» - «Боги»,
Що лиш терням
Лягають над нами.
Не розгаданий світ,
Не загоєна вічная рано.
Коли ж морок нічний
Змінить сонячний...
Сонячний ранок?
(С) Леся Утриско
