У тихому болоті позаво́дились чорти
І бісять світ своєю чортівнею.
Ти сам уже не знаєш, чи то ти,
Чи хтось тебе наповнював дурнею.
І ти знічев'я вже добрів до тих в'язких боліт
Й вони тобі здали́ся тихим плесом.
Який на голову упав болід,
Що ти на правду кинувся з ефесом?
Чорти в болоті з жабориння насипа́ли горб
І їм здалося, що це біла вежа!
Вони на плечі навалили торб,
Що в твоїх грудях зайняла́сь пожежа.
Ти під собою зрізав сук, що все ж тебе тримав.
Сам сплів і начепив вінок терновий.
Коли-небудь ти Бога в серці мав,
Чи все життя носити горб готовий?
У тихому болоті гучно хтось справляє бал
І що йому до того, що хтось плаче?
Не брат живе в людині - канібал!
І в нього серце навіть - не собаче.
Тікай, тікай, до біса, від боліт і від вовків,
Ще зійде Бог на те в'язке болото!
Ще прийде час на бісових синів!
Знай на ім'я всіх грішників, Голгото!
